Уривки з твору "Ночі перед Песахом", Хава Шапіро (1925)

Хава Шапіро (1878–1943) увійшла до "Едемського саду" – світу вивчення єврейської традиції та літератури – ще дитиною, коли мешкала у містечку Славута на Волині (сучасна Україна) у межах смуги осілості. Називаючи себе Ем Коль Хай (матір'ю всього живого, як біблійна Єва), вона стала партнеркою чоловіків у створенні сучасної літератури на івриті. Протягом сорокарічної кар'єри Хава писала художні твори та статті для єврейської преси, а також була авторкою першого відомого жіночого щоденника, написаного на івриті. 

Уривки з твору "Ночі перед Песахом", Хава Шапіро (1925)*.

підготувала раб. Кароль Б. Балін, PhD

Читання перед початком Гаґади – підготовка:

Одразу після Пуріму вдома починалися великі приготування до Песаха. Дідусь після кожного прийому їжі починав обмацувати свою довгу бороду, торкаючись її кінчиками пальців і перевіряючи, чи немає там часом хлібних крихт. Відчинялися всі шафи, ящики, скрині – і ми виймали з них речі, про призначення і саме існування яких ми нічого не знали впродовж цілого року.

За тиждень до Песаха у нас вдома випікають мацу, і це справжнє свято для нас. Навчання повністю припиняється. Навколо кипить активна підготовка. У великій кухні по всій довжині кімнати розставлені довгі столи, накриті білими скатертинами. Уздовж столів, від краю до краю, як вишколене військо, стоять жінки в білих фартушках та новеньких хустинах. Час від часу з сусідньої кімнати господиня виносить на високо піднятих руках тісто. Вона ділить його на шматки відповідно до кількості помічниць. Кожна отримує свій шматок і намагається перевершити інших у його розкатуванні та формуванні маци – якнайкраще, якнайтонше. А дідусь дуже квапиться. Він стоїть на одному кінці столу біля печі з палаючим обличчям і в цілковитій зосередженості. Навколо нього – інші чоловіки, залучені до роботи. Вони прокочують по маці маленькі залізні коліщатка з гострими краями, що аж виблискують від жару. Їхні рукави закочені, і вони з дивовижною спритністю кидаються накладати готову мацу на пекарську лопатку, тоді як пекар з палаючим від жару обличчям у довгому розстебнутому халаті та ярмолці, стоячи перед піччю, простягає до них цю лопатку через рівні проміжки часу.  

Читання перед "Чотирма запитаннями": 

Я також знаю напам'ять "Питання" [з Гаґади, які зазвичай ставить наймолодший хлопчик], але ніхто не звертає на мене уваги; головна увага прикута до мого брата. Усередині мене все кипить. Я б озвучила їх навіть краще, ніж він. Але мене відправляють сісти поруч із жінками. Тільки мама помічає мої страждання і втішає мене дивовижною лагідністю погляду. 

Читання перед тим, як виконати Маґід:

Ще одна ніч перед Песахом в серці благословенної України [у 1919]. 

Наближалися дні Песаха, а [некеровані загони солдатів] все ще пильнували місцевих мешканців [...] Щовечора відбувалися нові напади, вбивства та "обшуки", а кожен новий день приносив нові загрози. Увечері ти не міг бути впевненим, що доживеш до ранку наступного дня. А виходячи з дому, ти не знав, чи взагалі повернешся назад. Так ми жили і готувалися до свята […] 

Ці вісники руйнації вигадали щось особливе до Песаха. Вони схопили найвизначніших євреїв, помістили їх під варту і заявили, що не відпустять живими, якщо їхні співвітчизники не віддадуть "багатства", контрольовані ними, і зброю, передану [єврейській] молоді з загонів самооборони [...] 

Мене як очільницю місцевого осередку "Гістадрут га-Ційоніт" (сіоністської організації) внесли до одного з таких списків [...] Дивовижним чином про це своєчасно дізналися мої друзі. Вони встигли прибігти і попередити мене, і я змогла сховатися в будинку знайомого. Там я і лишалась, самотня, у зачиненій кімнаті. 

[У першу ніч Песаха] я вийшла з кімнати. Мій знайомий, неєврей, друг мого батька, зглянувся наді мною і погодився відвести мене до будинку, де, я знала, перебувала моя мама. 

Мій знайомий повів мене, одягнену в чоловічий одяг, з круглою митрою на голові, як у попа, порожніми вулицями, де не було навіть тіні живої істоти […]

[Коли ми підійшли до будинку], біля дверей я пошепки назвала своє ім'я, але мешканці такі стривожені, що мій приглушений голос здався їм голосом перевдягнутого козака. 

Почулися кроки. Я трохи підвищила голос. Двері відчинилися, і в мене втупилися розгублені та перелякані очі. Збентежена, я забула, що мій одяг, напевно, мав би налякати моїх родичів. Лише мама одразу мене впізнала і кинулася до мене, а потім вже й інші впізнали мене. Радість і втіха, обійми і поцілунки. 

"Так само, як за мить наш жах перетворився на радість, нехай усі наші негаразди перетворяться на щастя і всі ми вийдемо з темряви до світла [ме'афейлах ле'ора – сказано у заключному благословенні розділу Маґід в Гаґаді]", – сказала мама, її обличчя сяяло, і наші серця раптом наповнилися світлою, теплою надією. 

*Джерело: Уперше опубліковано в Ha'Olam, англійський переклад – у "To Tread on New Ground": Вибрані твори Хави Шапіро, упоряд. Керол Б.Балін та Венді І.Зілер (Видавництво Університету Вейна, 2014 р.).

Переклад на українську: Галина Садірова

Для Гаґада "За нашу свободу" підготувала  Рабинесса Керол Б. Балін, Ph.D

Як плідна дослідниця і викладачка, рабинеса Керол Б. Балін, Ph.D. відома своїми свіжими ідеями, автентичністю та висловлюванням. Вона є першою жінкою, яка отримала посаду в Нью-Йоркському кампусі своєї альма-матер, Hebrew Union College, де вона є почесною професоркою історії. Випускниця Phi Beta Kappa коледжу Велслі, вона здобула докторський ступінь у Колумбійському університеті та довершила свою духовну практику в Інституті єврейської духовності.

Керол, голова правління Єврейського жіночого архіву, широко виступає та публікує матеріали про ґендер та єврейський досвід. Зараз вона працює над нонфікшн книгою про трансформації єврейської ідентичності через історії дівчат бат-міцви, починаючи з першої книжки в США в 1922 році.


haggadah Section: Commentary / Readings
Source: “To Tread on New Ground”: Selected Writings of Hava Shapiro, eds. Carole B. Balin and Wendy J. Zierler (Wayne State University Press, 2014).